Офіційне Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю
Адвокат Кравець Ігор Вікторович • Свідоцтво № 002486 (видане Радою адвокатів Львівської області)
Головне завдання кваліфікованого адвоката з військових справ – довести слідчому судді повну необґрунтованість заявлених прокурором ризиків, вказати на їхню гіпотетичність та шаблонність, а також переконати суд, що можливі ризики можна нівелювати іншими способами, не запроторюючи захисника країни до камери.
Найважливіший аргумент захисту, який реально працює в українських судах, – це наявність у підозрюваного міцних та сталих соціальних зв'язків. Що це означає на практиці і що збирає адвокат?
Як показує судова практика, величезна кількість випадків СЗЧ безпосередньо пов'язана з тим, що військовослужбовцям незаконно відмовляли у лікуванні після отриманих на фронті поранень, контузій (акубаротравм) або різкого загострення серйозних хронічних хвороб. Адвокат детально аналізує ситуацію, збирає та подає суду всі наявні медичні довідки, виписки з госпіталів, направлення на проходження Військово-лікарської комісії (ВЛК), епікризи. Перебування в умовах СІЗО об'єктивно не гарантує особі належної медичної допомоги. Якщо стан здоров'я особи є тяжким (наприклад, потрібна термінова операція, реабілітація або постійний нагляд вузькопрофільного лікаря), суддя з набагато більшою ймовірністю відхилить клопотання про арешт на користь домашнього арешту або застави, щоб людина мала фізичну можливість лікуватися.
Важливим поворотним моментом став Закон України № 3879-IX (зміни до статті 401 Кримінального кодексу України), який був прийнятий у серпні 2024 року. Цей закон дозволяє суду звільнити від кримінальної відповідальності особу, яка вперше під час дії воєнного стану вчинила СЗЧ або дезертирство, якщо вона до закінчення судового розгляду добровільно виявила бажання повернутися у свою або іншу військову частину для продовження служби, і головне – отримала на це письмову згоду командира цієї частини.
Якщо захист демонструє суду таку письмову згоду командира іншої частини (так зване "відношення") прийняти бійця на службу, відправляти його в СІЗО є абсолютно нелогічним, незаконним та таким, що суперечить інтересам держави. Адвокат в суді активно акцентує увагу на бойовому досвіді підозрюваного, його державних та відомчих нагородах, участі у важких бойових діях (Бахмут, Авдіївка, Роботине тощо) і тому, що державі такий воїн потрібен на передовій зі зброєю, а не у в'язниці.
Як звичайний військовослужбовець може незаконно вплинути на свідків, якщо ці свідки перебувають безпосередньо в зоні бойових дій на передовій, а він – у глибокому тилу або на стаціонарному лікуванні в госпіталі? Як він може знищити або спотворити службові документи, якщо всі необхідні матеріали вже давно вилучені слідчим ДБР під час обшуків або виїмок? Адвокат предметно, по кожному пункту статті 177 КПК, розбиває шаблонні та абстрактні фрази прокурора, жорстко вимагаючи надання суду конкретних доказів (записів розмов, доказів погроз, спроб підкупу), яких у сторони обвинувачення, як правило, просто не існує.
Якщо слідчий суддя все ж таки приходить до висновку, що певні ризики дійсно існують і залишати людину просто на особистому зобов'язанні небезпечно, адвокат наполягає на застосуванні альтернативного запобіжного заходу – застави. Відповідно до норм КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням майнового та сімейного стану підозрюваного, а також тяжкості злочину. Для тяжких злочинів (а СЗЧ за частиною 5 ст. 407 під час війни є саме таким) розмір застави законодавцем встановлений у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2026 році прожитковий мінімум становить 3028 грн). Тобто стандартна, передбачена законом сума може варіюватися від 60 560 грн до 242 240 грн.
Проте, користуючись винятком у законі, прокурори дуже часто можуть просити суд призначити абсолютно "космічні" та непідйомні суми застави (до кількох мільйонів гривень), свідомо розуміючи, що військовий не зможе їх знайти. Головне завдання захисника у такій ситуації – переконливо довести суду, що підозрюваний просто не має таких коштів. Для цього надаються довідки про доходи військового (його грошове забезпечення), виписки з банківських рахунків, інформація про наявність невиплачених кредитів, дані про утримання неповнолітніх дітей або дружини в декреті. Адвокат вимагає встановлення справедливої, посильної суми застави, яка не буде перетворюватися на прихований безальтернативний арешт.
Важливо знати: гроші на рахунок суду за заставу може внести абсолютно будь-хто – це може бути як сам підозрюваний військовий, так і його родичі, друзі, побратими або навіть юридичні особи (наприклад, волонтерські фонди чи громадські організації). Якщо військовий сумлінно не порушує покладених на нього процесуальних обов'язків (вчасно з'являється до слідчого ДБР та суду, не покидає без дозволу місце проживання), то після закінчення кримінальної справи (закриття, винесення вироку) або після скасування запобіжного заходу всі гроші забезпечено повертаються заставодавцю в повному обсязі.
Дуже часто розумним та дієвим компромісним рішенням між жорстким утриманням в СІЗО та м'яким особистим зобов'язанням стає призначення домашнього арешту. Він буває двох видів:
Щоб суд взагалі мав законні підстави призначити будь-який вид домашнього арешту, адвокат заздалегідь повинен надати суду документальне підтвердження наявності законного місця проживання підозрюваного (договір оренди квартири або документ про право власності на житло в тому місті, де проводиться досудове розслідування). Крім того, обов'язково потрібна письмова або усна (в суді) згода власника цього житла, якщо воно не належить безпосередньо самому підозрюваному.
Один із найдієвіших способів взагалі уникнути будь-яких суворих обмежень особистої свободи (окрім стандартної явки до слідчого) – це передача підозрюваного на поруки. Згідно зі статтею 180 КПК України, поручителями можуть бути лише ті особи, які "заслуговують на особливу довіру". Для військовослужбовців, яких звинувачують у СЗЧ, такими беззаперечно авторитетними особами найкраще виступають їхні безпосередні командири, відомі на всю країну волонтери, місцеві депутати, шановані ветерани АТО/ООС, керівники відомих громадських організацій.
Процедура вимагає, щоб потенційні поручителі обов'язково особисто прибули до зали суду на засідання, надали судді свої документи (паспорти, посвідчення, нагороди) і заявили під відеофіксацію процесу приблизно наступне: "Ваша честь, ми добре знаємо цю людину, ми особисто ручаємося за неї, ми надаємо правову допомогу власною репутацією, що військовий не буде ховатися від слідства і прибуде за вашим першим викликом". На практиці, присутність у залі суду шанованих в суспільстві людей, особливо діючих бойових командирів з державними нагородами, здійснює величезний та позитивний психологічний вплив на слідчого суддю, і в більшості таких випадків він відмовляє прокурору у застосуванні арешту.
Якщо сталося найгірше, ви не мали належного захисту, і суд першої інстанції задовольнив клопотання ДБР та відправив військового до слідчого ізолятора, це категорично не привід опускати руки і здаватися. Досвідчений адвокат знає, що є два основні процесуальні шляхи виходу з цієї кризи:
Дуже багато військовослужбовців наївно вважають, що якщо вони справді щиро розкажуть про свої проблеми, або якщо вони мають поважні життєві чи медичні причини для СЗЧ (не відпустили на лікування, сімейні трагедії), то слідчий суддя обов'язково "ввійде в положення" та "зрозуміє" їх по-людськи. Тому вони йдуть на судове засідання взагалі без адвоката або погоджуються на першого-ліпшого безкоштовного державного захисника, який бачить справу за 5 хвилин до засідання і не занурюється в критичні деталі. Це величезна, часто фатальна помилка.
Кримінальний процес – це змагання формальностей і доказів. Без активної, агресивної та юридично грамотної позиції захисту, без подання десятків сторінок письмових доказів, зустрічних клопотань, довідок, характеристик та свідчень суддя просто піде шляхом найменшого спротиву і автоматично задовольнить шаблонне клопотання прокурора про арешт.
Як тільки військовий опиняється в камері СІЗО, його можливості ефективно захищатися у справі про СЗЧ стрімко падають до нуля: ви не можете самостійно збирати медичні документи по лікарнях, не можете фізично зв'язатися з попередніми чи новими командирами для отримання характеристик або відношень, не можете шукати свідків своєї невинуватості. Слідчі ДБР чудово це розуміють і часто використовують перебування людини в СІЗО як інструмент жорсткого психологічного тиску, щоб швидко вибити зізнання у скоєнні злочину або змусити підозрюваного підписати сумнівну угоду зі слідством на вкрай невигідних для нього умовах.
Тримання під вартою при висуненні підозри у СЗЧ або дезертирстві – це аж ніяк не остаточний вирок і зовсім не обов'язкова автоматична процедура, хоча органи досудового слідства всіма силами намагаються переконати військових у протилежному. У сучасному КПК України закладено цілком достатньо ефективних правових інструментів, щоб уникнути жахіть СІЗО: це і застосування застави, і цілодобовий чи нічний домашній арешт, і особисте зобов'язання, і передача на поруки авторитетним особам.
Кінцевий успіх у цьому надважливому процесі залежить виключно від швидкості вашої реакції після затримання чи вручення підозри, якості та обсягу швидко зібраних доказів (підтвердження соціальних зв'язків, повна медична документація, наявність відношення від командира) та, найголовніше, від вузькопрофільного професіоналізму вашого військового адвоката. Справжня боротьба за вашу свободу та чесне ім'я починається саме з моменту затримання, і саме перше судове засідання щодо обрання запобіжного заходу задає тон і фундамент усій подальшій кримінальній справі. Не дозволяйте бюрократичній системі зламати вас на першому ж процесуальному етапі – захищайте свої законні права та свободу з допомогою професіоналів, які знають, як вигравати такі справи.
АБ "Кравець та Партнери" працює 24/7.
💬 Консультація в TelegramАдвокат Кравець Ігор Вікторович • Свідоцтво № 002486 (видане Радою адвокатів Львівської області)
