Офіційне Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю
Адвокат Кравець Ігор Вікторович • Свідоцтво № 002486 (видане Радою адвокатів Львівської області)
Однією з найпоширеніших системних проблем у багатьох підрозділах є тотальне ігнорування, втрата або безпідставне відхилення рапортів військовослужбовців на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Навіть маючи на руках виписки з лікарень, очевидні загострення хронічних хвороб, які унеможливлюють виконання бойових завдань (наприклад, міжхребцеві грижі з больовим синдромом, важка гіпертонія, епілепсія, астма), або наслідки численних контузій, бійці тижнями, а то й місяцями не можуть добитися свого законного права на медичне обстеження. Командування часто мотивує такі відмови стандартними фразами: "нестача людей на позиціях", "складна оперативна обстановка", "немає ким тебе замінити", "напишеш рапорт після ротації". У результаті стан здоров'я погіршується до критичного.
Ще гірша, і часто фатальна, ситуація виникає, коли боєць отримує поранення, важку бойову травму або переживає гострий напад соматичної хвороби безпосередньо на бойових позиціях ("на нулі"), але евакуація не проводиться. Залишаючись без професійної допомоги, спливаючи кров'ю або страждаючи від нестерпного болю, солдат приймає єдине можливе рішення в тій ситуації — самостійно дістатися до стабілізаційного пункту або найближчого медичного закладу. Коли він нарешті потрапляє до цивільної лікарні або військового шпиталю і його життя рятують лікарі, у військовій частині його вже можуть подати у СЧ-звіті (щодобовому звіті) як такого, що самовільно залишив розташування підрозділу. Це абсолютно цинічна практика, з якою необхідно боротися правовими методами.
Успішний юридичний захист у кримінальній справі про СЗЧ, яке було вчинене задля порятунку життя та лікування, будується не лише на виправданні дій самого солдата, але й на активному доведенні неправомірних дій, бездіяльності або злочинного наказу командування. Якщо безпосередній командир знав про критичний стан підлеглого і свідомо нічого не зробив для його порятунку, його дії також підпадають під статті Кримінального кодексу України.
Командир несе пряму відповідальність за життя, здоров'я та морально-психологічний стан своїх підлеглих. Відповідно до ст. 135 ККУ, якщо він завідомо залишає без допомоги особу, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження (через отримане поранення, важку хворобу або контузію), це є тяжким злочином. Довести цей факт можна, якщо є об'єктивні підтвердження того, що командир був проінформований про стан бійця (наприклад, через доповіді по рації від бойового медика, письмові рапорти, повідомлення в месенджерах).
Якщо командир через власну недбалість, непрофесійність або небажання виконувати свої статутні обов'язки не організував своєчасну медичну евакуацію, не розглянув рапорт на направлення на ВЛК у встановлені терміни, і це призвело до тяжких наслідків (у тому числі змусило пораненого чи хворого бійця йти в СЗЧ для порятунку свого життя), такі дії кваліфікуються як посадовий злочин. За це передбачена сувора кримінальна відповідальність, аж до позбавлення волі на тривалий термін.
Щоб суддя під час розгляду справи визнав стан крайньої необхідності та побачив реальну провину командира, самі лише усні заяви чи емоційні пояснення обвинуваченого не допоможуть. Потрібна залізна, юридично грамотна доказова база:
Щоб уникнути ситуації, коли ваш рапорт просто викидають, дотримуйтесь кількох правил. По-перше, завжди пишіть рапорт у двох примірниках. На вашому примірнику особа, яка приймає рапорт (командир, діловод), повинна поставити дату, підпис та вхідний номер. По-друге, якщо рапорт відмовляються приймати особисто, складіть акт про відмову за підписом двох свідків (побратимів). По-третє, використовуйте сучасні інструменти — подавайте електронні рапорти через застосунок "Армія+", вони мають таку ж юридичну силу, і їх неможливо "загубити" чи приховати. Якщо ви відправили рапорт Укрпоштою на адресу частини (наприклад, через родичів або перебуваючи в тилу), обов'язково зберігайте опис вкладення та чек з трек-номером.
Слідчі органи часто намагаються залякати військовослужбовців, погрожуючи перекваліфікувати СЗЧ (ст. 407 ККУ) на більш тяжку статтю — дезертирство (ст. 408 ККУ). Головна різниця полягає в умислі. СЗЧ — це тимчасове залишення частини, коли солдат планує повернутися після вирішення своїх проблем (наприклад, після завершення лікування). Дезертирство — це залишення частини з прямим умислом ухилитися від військової служби назавжди. Якщо ви залишили частину виключно для порятунку свого здоров'я, звернулися до лікарні і відкрито повідомляєте про своє місцеперебування, заявляючи про готовність продовжити службу після одужання — це повністю виключає склад злочину "дезертирство". Завдання вашого адвоката — не допустити такої маніпуляції з боку слідства.
Якщо ви вже були змушені залишити військову частину або бойову позицію для порятунку свого здоров'я та життя, ваші подальші кроки мають бути максимально швидкими та юридично вивіреними. Це допоможе уникнути тримання під вартою (СІЗО) та реального тюремного строку за СЗЧ або дезертирство.
Щойно ви дісталися відносно безпечного місця або населеного пункту, негайно, не втрачаючи ні хвилини, зверніться до найближчої державної чи комунальної лікарні. Обов'язково повідомте черговому лікарю, що ви є діючим військовослужбовцем ЗСУ, і максимально детально опишіть свій стан, симптоми, обставини отримання травми чи поранення. Вимагайте повної, детальної фіксації всіх симптомів, пошкоджень чи наслідків контузії у вашій медичній документації. Пам'ятайте: лікарня зобов'язана самостійно повідомити місцевий ТЦК та СП (військкомат) або органи ВСП про надходження на лікування військовослужбовця. Це буде залізобетонним доказом того, що ви не переховуєтесь від служби, а дійсно потребуєте допомоги.
Категорично не можна сидіти вдома, лікуватися мовчки і чекати, поки вас офіційно оголосять у розшук. Одразу після госпіталізації (або навіть паралельно з нею, за допомогою адвоката чи родичів) необхідно юридично зафіксувати факт бездіяльності вашого командування. Напишіть офіційну заяву до найближчого управління Військової служби правопорядку (ВСП) та територіального управління Державного бюро розслідувань (ДБР) про вчинення кримінального правопорушення вашим безпосереднім командиром (за статтями 135 або 425 ККУ). Це кардинально змінить хід справи: ви продемонструєте свою добросовісність, покажете, що ви не злочинець, який уникнув бою, а потерпілий, який рятував своє життя і тепер вимагає законного правосуддя.
Кримінальні провадження щодо військових злочинів (СЗЧ, дезертирство, невиконання наказу) є надзвичайно специфічними та складними. Слідчі ДБР часто перевантажені справами і намагаються йти шляхом найменшого спротиву — швидко "зліпити" справу, оголосити солдату підозру і передати матеріали до суду, при цьому вони абсолютно не бажають розслідувати незаконні дії командирів або збирати виправдувальні докази. Самостійно протистояти цій системі майже неможливо. Залучення профільного військового адвоката на найбільш ранньому етапі (бажано до першого допиту або візиту слідчого в лікарню) колосально збільшує ваші шанси на успіх. Адвокат збере докази, ініціює медичні експертизи та зможе домогтися закриття кримінального провадження ще на стадії досудового розслідування.
Українські суди в умовах воєнного стану дедалі частіше стикаються з подібними категоріями справ. Хоча статистика свідчить, що виправдувальні вироки за СЗЧ загалом є великою рідкістю, правильна, агресивна та обґрунтована стратегія захисту, побудована на концепції крайньої необхідності та провини командування, дозволяє досягти вагомих результатів:
Ключовим, і часто вирішальним фактором у судовому процесі виступають результати незалежної судово-медичної експертизи. Саме експерт має дати офіційну, науково обґрунтовану відповідь на ключове питання слідства або суду: "Чи загрожувала б смерть або незворотна, тяжка втрата здоров'я даному військовослужбовцю, якби він не залишив місце служби і не звернувся за медичною допомогою самостійно?" Якщо відповідь експерта "Так, загрожувала", суд має всі законні підстави та зобов'язаний застосувати норму про крайню необхідність і повністю виправдати бійця.
Самовільне залишення військової частини — це надзвичайно серйозний, радикальний крок, який завжди несе величезні юридичні ризики та потенційну загрозу тривалого тюремного ув'язнення. Однак, згідно з усіма міжнародними конвенціями з прав людини та Конституцією України, життя людини та її здоров'я є найвищою і абсолютною соціальною цінністю. Якщо командир через свою некомпетентність, байдужість, страх або прямий злочинний умисел перетворюється на загрозу вашому життю, закон дає вам невід'ємне право на самозахист та порятунок шляхом дій у стані крайньої необхідності.
Головне і найважливіше правило у таких критичних ситуаціях – не мовчати, не опускати руки і в жодному разі не переховуватись від правоохоронних органів як справжній злочинець. Зібравши правильні медичні документи та докази, вчасно подавши відповідні заяви про злочин до ДБР та заручившись надійною підтримкою кваліфікованого військового адвоката, ви зможете не лише ефективно захистити себе від несправедливого, сфабрикованого звинувачення у СЗЧ, але й змусити винних посадових осіб відповісти за законом за залишення вас у небезпеці. Ваше життя має значення, і ви маєте право за нього боротися не тільки на фронті, але й у правовому полі.
Закон на вашому боці. Наш адвокат доведе в суді факт крайньої необхідності та притягне до відповідальності командування за залишення в небезпеці.
АБ "Кравець та Партнери" працює 24/7.
💬 Консультація в TelegramАдвокат Кравець Ігор Вікторович • Свідоцтво № 002486 (видане Радою адвокатів Львівської області)
